Натто («боби, що зберігаються») – традиційна японська їжа, вироблена з зброджених соєвих бобів.

Натто вважався “низькою” їжею, що пояснює майже повну відсутність згадок про нього до XV ст. Перша згадка про натто в літературі відноситься до XI століття.

Сучасна популярність натто розпочалася з підйомом нової столиці Едо (Токіо) у XVII столітті. Спочатку натто почали додавати в місосиру, а потім їсти з соєвим соусом.

Щорічно Японія споживає близько 263 тисяч тон натто. До поширення хліба Японії натто був компонентом типового сніданку.

Має специфічний запах і солодко-солоний смак з гіркуватістю, а також липкою, тягучою консистенцією, схожий на французькі блакитні сири.
Натто їдять у сирому вигляді, зазвичай із рисом. Найчастіше його змішують із зеленою цибулею, гірчицею, сирим яйцем та/або соєвим соусом, які вкладають в упаковку при виробництві. Натто може додаватися в роли, супи, тости, салати, окономіяки, спагетті та інші страви. Існує також морозиво з натто.

Але треба розуміти, що не всі японці люблять натто.